Пристосуванці, лихварі,
Заполонили Україну,
Частину завезли гнилими
В пусті хати, змертвілі села,
Де прапор чорний майорів,
Інші ж згнили усередині,
І видаються нам своїми,
В собі ті черви розвели,
Й живуть червивіють між нами,
Одні панами поставали,
Інші ж існують, виживають,
Та все дивуються, не знають,
Чому ж так гірко їм живеться,
І все на розум їм не йдеться,
Що винні в цьому лиш самі.
А все тому, що продали ви,
І мову й гідність і свободу,
І віру власного народу,
Того, що жив при Святославі,
Якого вбили злі хозари,
Та в рабську віру вас втопили,
І в вірі цій гниєте й нині.
Зганьбили тих, що полягли
За рідну неньку Україну
Та вишиванки одягли,
Хоч рідну мову вже забули,
Ординську славлять мов іуди,
Та до Тараса йдуть на гору,
А чи козацького ви роду,
Питання знову виникає,
Все думаєте, що не знає,
Не бачить зради з домовини,
Та прикидаєтесь дурними,
Ганьбу ховаючи в очах,
От де лукавство, от де жах.
Така ось слава України,
Так живемо, пророче наш.
ID:
615075
Рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата надходження: 21.10.2015 23:44:23
© дата внесення змiн: 21.10.2015 23:44:23
автор: zzwwxx
Вкажіть причину вашої скарги
|
