Ти зі мною лише говори. Я прошу, не замовчуй,
Недосказане слово, немов кам’яний моноліт,
Застрягає у горлі. І скільки його не проштовхуй,
Скільки з ним не борись - воно тільки сильніше болить.
Ти мені хоча б трохи скажи. Бо мовчання - отрута,
Бо застояне слово гіркіше і від полину,
Заповільнює серце. І потім ніяка покута
Не очистить цю кров, не розрідить її густоту.
Я прошу тебе, ти говори. Я благаю, частіше,
Бо заховане слово, як вихор, змітає усе.
Хоч мене пожалій. Бо мене твоя змовчана тиша
Неприборканим полум’ям в грудях нестримно пече.
21.09.2015 р.
