В тих рідних очах я побачила вічність,
Я в них прочитала послання віків,
В мені, як метелик, прокинулась ніжність,
Мій погляд свою рідну душу зустрів.
Та ніжність губила пелюстки любові,
Та ніжність тендітно тремтіла в очах,
Вона розливалась у кожному слові,
Горіла у серці, як тиха свіча.
У ніжному сонмі солодкої тиші
Жадані слова прошепочуть уста,
Слова, які в серці ця ніжність напише,
Незримим пером нам напише листа.
Легенько торкнися моєї долоні –
Нас доля взяла під єдине крило,
Щоб сяяла ніжність промінням любові,
Щоб щире кохання в життя проросло.