Слова Віталія Назарука та Олександра Печори
Музика, запис та виконання Миколи Шевченка
«Журавлик» мій біля порогу
вклоняється, та не зліта.
До нього тягнуться дороги.
Тут – край родинного гнізда.
Сюди я в думах повертаюсь
через міста, через літа.
Нечасто тут буваю – каюсь.
А хвіртка скрипнула – віта!
Приспів:
Матуся говорила:
«Частіше прилітай!»
Якби ж ми мали крила,
якби ж то не літа.
Журавлику-журавле,
знов серденько не край.
Журавлику-журавле,
хоч ти не відлітай!
Чекала мати в гості сина:
горіх дивився у вікно.
А від «журавлика» єдина
стежина в світ лягла давно.
Магнітом тягне в рідну хату –
природа вабить і душа.
Яке ж то неповторне свято –
брести в ранкових споришах!
Приспів.
У двір приношу біль-утому,
іду на прощу я сюди.
Непросто вижити самому,
й лишити праведні сліди.
Тут мені знову, як годиться,
кивне в задумі «журавель».
Ковтну зажурної водиці.
Моє дитинство тут живе.
Приспів.
ДУЖЕ ГАРНО!
Неперевершена трійся! Вітаю! 
