У паралельних тонких світах
усі долоні прибиті на цвях
І повно амфор
в яких не вино
а кров
Захочеш пити – бий без зайвих промов
Не відкидають силуети тіней
В книжках немає змісту – безліч ідей
Із присмеркових зон ніхто не втече живим
Це як дивитися на сонце крізь дим
Тут пахне м’ятою ранковий туман
Останні люди звуться Єва й Адам
І наречені визирають з криниць вночі
самотніх пілігримів шукаючи
Путівники в руках тримають мерці -
по них у сутінках знаходять кінці
А зниклі без вісти складають карти доріг
й дарують всім
хто ступив за поріг
Всім подорожнім не треба Валгалл
На путь в нікуди їх ніхто не штовхав
І ти одного разу потрапиш сюди
втопивши у бетоні сірі сліди
збірка "П`ята пора року" цикл "П`ята пора року"
