Пам'ятай:
Як летіли повз нас лелеки,
Як чекав на нас шлях далекий,
Як долали ми все плІч-о-плІч.
Пригадай:
Як була колись у нас мрія,
А тепер – ти просто повія,
І тепер твоя подруга ніч.
Пам'ятай:
Як колись з тобою кохали,
Як бездумно в хмарах літали,
Як здіймалися аж до вершин.
Пригадай:
Як ішли колись нога в ногу,
А тепер твій дім – це дорога,
Вкрита слідами від шин.
Пам'ятай:
Ми в двох кроках були від мети,
Та не вірила в успіх наш ти,
І зламалась під тиском життя.
Пригадай:
Нам циганка про щастя казала,
А ти душу і тіло прода́ла,
Тільки шлях твій проліг в небуття.
* з архіву прадавніх творів
Цікава робота і хай навіть з таким невеселим сюжетом (що поробиш - кожний обирає свій шлях).
І не менш цікаві роздуми нижче вірша
Олександр Яворський відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я люблю роздуми і у віршах, і під віршем!... Сюжет не так важливий, хоча , звісно, краще, коли він веселий і оптимістичний) Головне, знаходити відгук у думках читачів... Дякую, Миколо!
Легко збитись із правильного шляху, та ой як нелегко вдається знову на нього стати...
Олександр Яворський відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А хто його знає, який із шляхів є правильним? "У кожного своя воля і свій шлях широкий"... Кожному із нас своє призначення у житті, кожному своя карма, свій життєвий сюжет) У будь-якому випадку бажаю кожному правильного життєвого шляху)