Слава Неньці
По усенькій Україні
Всі віки горюють люди,
Пруть хреста, немов данину,
Серце тішиться в облуді.
В храмах моляться убогі,
Сподіваються на диво,
З ікон зирять німі боги,
Затуманює кадило…
Просять Господа багаті,
Щастя райського красиві.
Клянчать зцілення горбаті,
Лиш блаженні юродиві…
Отака повія-доля,
Всіх кайданить, не жаліє,
Навіть тих катують болі,
Хто всім світом володіє.
Часто кличуть у походи
На дзвіниці гримкі дзвони.
Як у нас ведеться зроду,
Січуть голови-корони.
В думах блискає надія,
Віра в доброго гетьмана…
Не приходить чудасія,
Лихоліття ятрять рани.
Знову ми йдемо до бою,
Невмируща пісня лине.
Розлетівся клич луною –
Слава Неньці-Україні!
05 жовтня 2015 року
