КУЛЬБАБКИ (Наталочці Данилюк)
Між весня́них окрас землі,
Серед ранніх, ще навіть в квітні,
Сяють сонечка ці малі -
Золоті, осяйні, привітні.
У травичці, куди не стань,
Ваблять око, куди не гляну,
Надихають ліричний стан
І поезію полум'яну.
З ними ніби й біди нема,
Настрій світлий, немає жа́лю...
Нік цей сонячний недарма
Узяла ти собі, Наталю!..
У магічність твоїх віршів
Лиш зануришся на хвилинку -
Знов кульбабки цвітуть в душі
Навесні, восени і взимку.
То ж натхнення твоєму перу,
Щоб без втоми служило Музі!
Є поезія - бути добру,
Хай кульбабки не в'януть в лузі...
03.10.2015
Експромт написаний в день презентації книжки "Океан, що навиворіт" в Літературній світлиці редакції газети "Галичина", Івано-Франківськ. Автор книжки - Наталочка Данилюк (kulbabka), художнє оформлення - Надія Капінос (уляна задарма).
Ах, Таню, який світлий віршик! Браво! І світлинка - супер! Забираю в обране!
Наталочці - гарного настрою, і натхнення! Щоб вистачило іще не на одну збірочку!
Лавинюкова Тетяна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Іринко, дякую! Радію, що збирається тут така гарна компанія шанувальників Наталочки!
Кульбабки,кульбабочки чудовій Наталочці,
від татка і мамки, і тітки Тетянки,
від клубу поезій. А ми без притензій
її теж вітаєм і успіхів, й щастя бажаєм, бажаєм...
Лавинюкова Тетяна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, що так гарно підспівали моїй пісеньці про кульбабки!
Пані Таню, приємно ще раз прочитати ці світлі натхненні рядочки , скупавшись у теплі Вашої душі! Дякую Вам щиро за таку безмежну щедрість!
Лавинюкова Тетяна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дорога Наталочко! Титульний вірш твоєї книжки "Океан, що навиворіт" я прочитала 02.08.2014 і написала тоді тобі таке: "Надзвичайно складна конструкція, композиція, тут і дівчинка, і всі "ми зі світами своїми" і "доля кожної людини у вічному виборі"... і знову конкретна тендітна дівчинка, яка має стати опорою... Дівчинка і світ, навіть Всесвіт... Світ, доля якого залежить від дівчинки... Дуже серйозно все... А скільки образів з природи: океани з їх штормами, гори, оази, болотні хащі і цілі галактики - і все чи зовні чи всередині "мушлі равлика" - внутрішнього світу людини... Голова йде обертом... Сподіваюся, мені вдалося хоч трохи висловити своє захоплення, моя дорога Кульбабко? Вона не зламається, твоя дівчинка - і вона врятує світ." А ти мні відповіла: "...як глибоко Ви все провідчули - щиро радію цьому! Приємно, що вдалося донести свої думки до читача! Так, вірш дещо складний для розуміння, але якщо заглибитися... Ви все відчули! Дякую Вам щиро!". Бажаю тобі всього найкращого!