«Доки колір зелений в нас
Перед поглядами зрина,
З нами цей і майбутній час:
Народилась жахлива краса.»
(Вільям Батлер Єйтс)
Небо калатає дзвоном: «Ерінн!»
Кожен камінь бруківки – дзеркало
В якому ми бачимо не себе, а тіні
Бородатих феніїв, мужів меча і честі.
Це не вулиці Дубліна – це ріки,
Якими пливуть кораблі майбутнього,
Це не будівля пошти – це врата,
У нескінченність часу.
Це не світанок Великодня – це час офіри:
Цієї весни замість квітів
Милуватися будемо листочками шамроку,
Що проростають у зболених душах
Кількох захмарних мрійників
Що вирішили – краще вмерти,
Ніж бачити сутінки кельтів.
Він знав, «коли настане світанок»,
Зробивши крок у темряву,
Сказавши своїм небуттям:
«Прокиньтеся, ґели!
Ми вмерли, щоб Ерінн жила!»
Коли замовкли постріли
Гавкаючих англійських крісів,
Сама Тиша промовила:
«Ерінн го бра...»
Він писав вірші – і останній – своєю кров’ю,
Він писав драми – і зіграв останню – свою,
Він думав стати пастором, а став комбатантом,
Вчив студентів поезії, а навчився тримати рушницю,
Він любив життя, а зустрів сиву гостю – смерть –
Дочасно.
Примітка:
На світлині: Томас МакДонах (ThomasMacDonagh, ірл.- Tomás Mac Donnchadha) (1878 – 1916) за мить до розстрілу.
Він писав вірші – і останній – своєю кров’ю,
Він писав драми – і зіграв останню – свою,
Він думав стати пастором, а став комбатантом,
Вчив студентів поезії, а навчився тримати рушницю,
Він любив життя, а зустрів сиву гостю – смерть –
Дочасно.
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
навіть каміння може багато про що розказати...лише треба вміти це почути...або прочитати...Ми ходимо по землі і не замислюємося ні про що...Шоне,Спасибі ,що своїм словом спонукаєте замислитись!
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за такий відгук! Приємно, що мої твори знайшли своїх читачів....
як же важливо (й важко водночас) не зректися свого покликання, своєї (призначеної тільки тобі) місії... саме тому імена таких людей залишаються жити в століттях
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
навіть каміння може багато про що розказати...лише треба вміти це почути...або прочитати...Ми ходимо по землі і не замислюємося ні про що...Шоне,Спасибі ,що своїм словом спонукаєте замислитись! 
