Герману Гессе присвячується
Мені ні сну, ні спокою казка стара не дає…
Г. Гейне
То жорстока вовчиця, твоя невтолимая спрага,
Що штовхає тебе, не дає відпочинку тепер,
Сотні війн розв'язать із лютуючим страхом,
Щоб дістатись до тихих підгірних печер.
Там, де сплячий король на замерзлому троні,
Може спати ще так аж до Судного дня.
Ти ж буди, ти кричи, аж допоки зі скроні
Вирвесь кров й поповзе, мов змія.
Обів'ється вона вкруг застиглого жезла,
Заспіває кришталь і здвигнеться камінна нога -
Підійметься король, розірветься старезна
І пошита зі снів часова, гробова пелена
Підійметься король, упадуть сталактити,
І тобі він в руці самоцвіт крижаний простягне.
Його грані ввійдуть в серце болем розбите:
Ох, же зимні вони, як безсмертя твоє.
То зовсім не король, тільки твоя правічна основа,
До якої ти йшов крізь мільйони розрізнених “я”.
І тепер ти сидищ в царстві свому, навік льодовому,
А далеко внизу пропливає cуєтне життя.
16.08.2015
життя суєтне, одвічна боротьба духу й матерії...
