Біжиш, як завше, від турбот у гори..
Шукаєш найстрімкішу із вершин...
Розкинувши на п"ятачку долоні,
торкнешся неба! ...В радості хвилин
завмреш п"янкою гордістю гірського
орла, який кружляє десь там "над".
В нестачі кисню ти вдихнеш (знай!) Волю
на повні груди! Терпко, повно так.
В цей час, коли свідомість розіллється
можливостей потоком чистим й сил,
Минуле із Майбутнім враз зійдеться
і ти осягнеш Таємницю Див.
На полонині пропливуть велично
посланці ночі - сутінки в"язкі
та зацвітуть услід звабливо-клично
сріблясто-зву́чні зорі ті легкі.
І куполом прадавньо-чудо-храму
напнеться оксамитом неба синь...
Вклонись йому й відкриєш власну Правду -
ввійде у серце кришталем тих хвиль,
в яких омив ти зморене вдень тіло,
черпнувши із дзвінкого джерела...
Віддайся раз поривам щирим сміло -
й озветься вмить душа твоя жива!
...Карпатська ніч... Окутає, зігріє!
Думки очистить ароматом трав.
І розум, одурманивши, обвіє
тим вітром "відань", що себе пізнав.
