Третя ночі, угорський кордон.
Я стою, триста перший китаєць,
Без найменшої думки про сон
Підіймаю великий палець
Високо-високо догори.
Він до тебе говорить лунко:
- Підбери мене, братику, підбери,
Як цікаво складається візерунок!
Я проїхав тисячу лі,
Заробив три тисячі євро
І нікому з моїх братів
Ще ніколи отак не перло!
Я проніс у кордони ЄС
Таємницю ієрогліфік
І тепер починаю процес
Розповсюдження наших міфів.
Мої руки – це вічний двигун,
Моє тіло працює на рисі,
Так що ось мій номер, братюнь,
Якщо треба щось – не барися.
Я вже маю по кілька бригад,
Що будують за тиждень будинок.
Ось тобі – конституційний лад,
Ось тобі і конкурентний ринок.
Будемо, друзі, жерти лапшу
І запивати зеленим чаєм.
Вранці практикувати у-шу,
Ввечері – їздити у Почаїв.
Якщо сум огортатиме вас,
Почитайте Женмінь жибао
І поставте на іконостас
Молодого товариша Мао.
Хай він дивиться грізно згори,
Зупиняє для мене попутки.
Ти, українцю, давай, говори,
Я ж тим часом – шитиму куртку.
P.S. Поки ми рефлексуємо - той світ, який ми вивчали в школі, безповоротно змінюється.
