Осіння пора завжди всіх зачаровує,
Як фея,у казку чудову зове,
А там так прекрасно,аж дух перехоплює,
Тоді забуваєш,здається,про все.
Золотом,золотом все тут прикрашено,
А краплі роси,немов справжній кришталь,
Рубінову ватру калина розпалює,
Яка забирає і смуток,й печаль.
Листочки кленові,як ті парашутики
Падають долу багряним дощем.
Ніколи-ніколи уже не забудеться
Такої краси неповторний фрагмент.
наснаги. 
