Якби я малював картину,
В ній говорила би душа.
І знову в радісну хвилину
Пишу нового я вірша.
Якби я малював картину,
Намалював би небеса.
Я б малював прекрасну днину,
Але картина ця проста.
На горизонті видно буде
Радість природи і людей.
І люди про журбу забудуть,
Не буде видно тих очей.
Котрі ночами плачуть у подушку
І від тих сліз аж серце рве.
І намалюю я ще грушку,
Яка людям плоди дає.
Я в цій картині хочу передати
Як люди тішаться прості.
Але водночас хочу приховати
Всі почуття в людини злі.
На білім полотні я намалюю
Дитячий сміх й людську любов.
Я людям радість подарую,
Щоб всі вони раділи знов і знов.
Аби вони не плакали і не тужили,
Аби в житті зуміли покохать,
Аби вони завжди веселі жили,
Я постараюсь все це передать.
