Може це незвично, може це комічно...
Що у тій калюжі, щоби любуватись?
Нащо дарувати їй слово поетичне?
Та... і нею можна просто милуватись.
Намалюй калюжу! Я малюю небо...
Наче на екрані хмарки - баранці.
Золотого, жовтого ще додати треба.
Хай у ній купаються сонця промінці.
Поганяє хмари, мов отару, вітер.
Наче кадри фільму. Ледь екран дрижить.
Там і полонини, й вишукані квіти,
Едельвейс з лавандою, аметист лежить.
Це немов малесеньке крихітне озерце...
Хтось мене зупинить: "Де краса в багні?"
Світ усі сприймаємо через призму серця...
Взяли чорну фарбу? Я, на щастя, ні.
Valentyna Uroda 08/09/2015