(диптих)
Ось наше й промайнуло літо…
Сумні хвилини розставання…
Та все ж горить, горить над світом
Сузір’я нашого кохання…
-Я не забуду наших стріч,-
Таких палких і небезгрішних.
Я – ніч, я - неповторна ніч,
Така спокуслива і ніжна.
-Немов мелодії пісень,
Мене твої чарують очі.
Я – день, я – неповторний день,
Який не може жить без ночі.
= У поєднанні протиріч
Отак , як вперше і востаннє,
Злились в єдине - день і ніч,-
В найщасливішому коханні…
Немов найкраще з одкровень -
Цілунки у вуста медові.
Я день - ти ніч, ти ніч - я день,
Що поєдналися в любові!
***
Ніч. День.
Ніч -день...
Самотній дощ над містом йде без тебе.
Ніч - день
Дощ йде -
То за тобою плаче навіть небо.
В цю мить
Десь мчить
Варшавський поїзд, що тебе відвозить...
Лишила мені
Ти сумні пісні
Й крапельки дощу, мов сльози.
