Я не сумую за минулим днем, - Пішов він геть із перевтомою. Відгукується він у м’язах й щем Тремтить у нервах із судомою. Чи хвора я? Чи тіло мої здатне Робити більше аніж тиждень тому? Мої думки для тебе не приватні, - Читаєш їх й знімаєш втому. Без тебе вбита моя здатність Всміхатись щиро, без надриву. У ліжку, у сім’ї – ти моя радість, З тобою я смілива й не смілива. Це я й не я, коли не поруч ти, - Вивітрюється швидко моя гордість. Ти вириваєш з тисків самоти, Інтимно тішишся на користь. Скажи, чи хвора я, бо дуже хочу Ловити смак твоїх міцних обіймів? Щоб лікував, сприймав щоночі, Бо лікування це коштовне і надійне. Твоя рабиня, хай це інші бачать, - Ти той єдиний, ніжний із усих. Слова твої закон, і значить, Робитиму усе – чи гріх то, чи не гріх.. © (Анна Діденко. - 2015 р.)
ID: 604960 Рубрика: Поезія, Лірика кохання дата надходження: 07.09.2015 16:03:49 © дата внесення змiн: 19.10.2015 18:05:44 автор: anna zakohana
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie