До 30-річчя загибелі Василя Стуса
в російській тюрмі
Як совість мого народу,
В тюремнії мури я б'юсь!
Верніте йому свободу!!!
Я вас проклинаю! Я - Стус!
І хай моє серце зболіло,
І холод трясе - землетрус,
Цей карцер - неначе могила,
Та, поки живий ще, я - Стус!
Папір цигарковий мережу,
Зізнанням душі молюсь!
Не втримати віршів і вежам
Дійду до народу, я - Стус!
В моїм поетичнім пориві
Не ждіте, що я десь зіб'юсь!
Грядущу, оновлення зливу
На всіх закликаю, я - Стус!
Катам же мого народу
Скажу, що я їх не боюсь!
Ще мало борців за свободу,
Та всі вже незламні, як Стус!
Якщо ж я в тюрмі загину,
Надіюсь, колись повернусь
На вільну свою Україну
В віршах і надіях, я - Стус!
4.09.2015
Микола Серпень відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую! В Україні, як і в Ірландії є Титани духу! Ніхто ніколи не забуде тих юнаків, що протестували, відмовившись від їжі, і вмирали один за одним голодною смертю.
Рiк тому в одному з Донецьких ВНЗ знищили барел'єф Василя Стуса.
Микола Серпень відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Варвари. Навіть якщо вони рахують його ворогом, то його незламність і стійкість, якби в них було щось людяне, не могли б їх не зворушити... Дякую за коментар!
Микола Серпень відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Олексо! Його стійкість і відданість своїй справі просто неймовірні. Він був би першим апостолом у Христа, якби жив тоді, і не залишив би Вчителя одного в останній його час...