...А Час все крізь мене.. повз мене.. й у Вічність -
все далі
біжить.... Розтікається. ...Глушить!.. Та все ж
(лиш на мить)
впускає нас за горизонт, випрямляє
спіралі,
що Доля закручує, сліпо роздмухавши
хіть.
І ми не прогавимо шанс, що лиш раз
на століття
(бо раз на Віки кохання буває
ТАКЕ!), -
ми пристрасть приборкаєм й ніжно у ду́ші
відкриті
вкладемо так бережно подих... ..Озветься
Вогнем!
І буде палати Життям серед Хаосу
Ватра,
розпалена чистим і щирим поривом
двох Мрій!...
..Сьогодні: на двох - одна Вічність..А завтра?
...що ж, завтра -
Любов"ю зігрітий приймай свій із світом
двобій!
Це прекрасно) Коли полум'я в крові стає іскрами слів) Вже в слові "ватра" відчувається дивовижна енергетика, яку Ви наче пропускаєте через себе, щоб перелити всю силу та тепло в рідну істоту)
Хай палає Вогонь Любові та Натхнення для Вас навіть у бездонному вакуумі, сіяє Зорею понад всіма безоднями)
Дуже приємно знати, що є люди, для яких Кохання є поняттям космічним, відчуттям єдності з душею Всесвіту, а разом з тим серцевим і таким по-людському близьким)
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
приємно, що ми з вами однодумці в такому важливому, космічному питанні Рада, що відчули енергетику, бо цей вірш, може недосконалий в технічному плані, писався саме з метою передати тепло коханому, хоч словом
І Вам незгасного, яскравого і витривалого до всіх злих вітрів кохання! А ще захищеного добрими мольфарськими замовляннями, як ватра
Гарячі слова...сильні емоції...сердечні рядочки...Хай збуваються усі твої мрії Фінусь, і хай незгасає полумя у тобі і твоєму гарячому серденьку...чудова поезія...
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
сонечко-Наталочко, дякую тобі за таке щедре тепло твого серденька, з котрим завжди приходиш до мене І тобі кохання-кохання-кохання море! радості і тепла в кожній найменшій хвильці