Твої очі кольору неба,
я тону в них, немов у воді,
співчуття мені ваші не треба,
розберусь уже якось в собі.
Та лиш дайте мені надивитись
на ці очі печально-сумні,
мов востаннє дайте напитись
з них, а потім втоплюся в журбі.
І не треба мені говорити,
що я сотні побачу таких,
я не стану оцього терпіти
псевдо-проповідей "ємки́х"!
Оці очі єдині на світі,
що для мене будуть світить,
вони сяють, немов самоцвіти,
я навіки їх буду любить!
Та шкода́, що нескоро побачу
і від цього на серці щемить,
обійняв і я тихо заплачу,
бо не зможу тебе розлюбить...
У вас талант! Ваші твори надихають Очі дзеркало душі: заглянеш туди раз і можна потонути, та тільки не сумуй коли прощання світить, дар душу роздивитись не буде покаранням.