... і як би ти не хотів аби вона залишилась
та чорні рейси колій повезуть її далі.
Де знайомі їй люди і незнайомі тобі квартали,
Де місто гне спину від пробок
Де кожен прибулець відчуває себе вдома.
Куди ходять поїзди та не повертаються
Лише та, хто над цим усім,
Лише вона з цього виривається.
Аби поїхати далі та незабаром повернутись.
Не до тебе а додому. Хоча, можливо і до твого дому.
Де ночі для неї довгі як дні,
А дні проходять у очікуванні сну.
Де безплатний інтернет та дорога кава.
Де колись вона залишиться, якщо їй цього не буде мало
