|
В наших діалогах немає потреби,
зв'язки вперто стерті,
реалії буднів,
між нами тепер вже доріг кілометри,
життя зовсім різні,
і спільність відсутня...
Цікаво, а ти колись згадуєш, може,
колишнє яскраве,
в своїм сьогоденні,
хоча, певно, це все ж тебе не тривожить,
щодня власні справи,
рутинна буденність...
А я... Не повіриш, напевно буває,
нахлинуть ті згадки,
прийде ностальгія,
того, вже, що бУло, не вернеш, я знаю,
та й, певно, не варто,
це спогади...мрії...
Колись ми з тобою могли говорити,
і вже не тримав,
телефон батарею,
а ще планували багато здійснити,
та в вирі цих справ,
сьогодні окремо...
А інколи я тебе навіть бачу,
в простих перехожих,
у жестах, манері,
ніхто так не втішить мене, коли плачу,
виходило схоже,
це все лиш у тебе...
Не думай, не стала тепер істерична,
і днями своїми
без сну не ридаю,
ти ж знаєш, я просто натура лірична,
гортаю світлини,
і трохи скучаю...
Життя ж бо доросле не цукор, ти знаєш,
я все розумію,
грубіші ми стали,
я просто надіюсь, що ти пам'ятаєш,
що я без надії,
та досі чекаю...
Не те, що чекаю, а просто буває,
нахлинуть ті згадки,
прийде ностальгія...
Живи ж ти щасливо, я зла не тримаю,
і вибач, будь ласка,
якщо в чомусь винна...
ID:
603600
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 02.09.2015 00:39:42
© дата внесення змiн: 02.09.2015 00:39:42
автор: Sama_po_Sobi
Вкажіть причину вашої скарги
|
