Ти вартий того: тих слів, очей, її любові,
Напівукрадених ночей, де вас лиш двоє,
Ти вартий усмішок, віршів, її цілунків,
Від долі надздійснення мрій, її дарунків...
Ти вартий славою пройти випробування,
І сам собі обрати приз, без покарання.
Ти варт свобод без самоти - кому то треба,
Й життя красиве, повне пригод, – вартніше неба...
Ти вартий. А болю й гіркоти вже досить,
Для тебе кари і спокути ніхто не просить...
Усе прощаючи тобі... все ж не забудуть...
Ті, хто пізнали суть твою – любити будуть.
Ти вартий того: чесним будь, живи натхненно...
Ти вартий, щоб мене забуть... благословенно.
ЛГ засумував(ла)?... Знайомий стан душі... Кажуть, час лікує... Не слухайте нікого, Яно! Час тільки амортизує дію психічного впливу на свідомість... Порятунок тільки у кутові під яким треба дивитись на цю проблему.
Лалала... Такі діла
А Ви праві, Вікторе, дуже праві. Схоже я знайшла свій кут... чи "не можеш змінити обставини - зміни точку зору на них" діє, благенько, але.
Чому ж я помітила цей Ваш коментар лише зараз?