Скажіть мені друзі_ чи й вам так буває,
У серці неспокій. Та як поясить?
Нічого трагічного поки й немає,
Чому ж так у небо я хочу злетіть.
Туди де простори - за хмари, за сонце,
Де колір один лиш, де вічна блакить,
О, Боже мій милий, о, Мати царице,
Так хочу спокою, так хочу ще жить!
Зішли мені Боже, пораду земную,
Ти ж вічний, для Тебе, зупинений час,
Чом все навкруги так безслідно зникає,
Був вогник недавно, чому ж він погас?
І вже не розпалиш , лишився лиш попіл_
Немає кому нарубати ще дров,
Пустує довкілля, і буде так доти,
Аж поки знов друзі не скажууть- ЗДОРОВ!
Наталю, мені теж інколи приходять такі думки, але я їх гоню 
