І журналюги не скупі на вісті,
і графомани теж не помело.
Нема поета на пустому місці,
і є – де є потужне джерело.
І течія – не Дону, а Дунаю,
і гілля на калиновім кущі,
а не сухе коріння молочаю,
де і грози очищення немає
і оминають проливні дощі.
І має бути материк у морі
або хоч вулканічний острівець,
як нації надія і вінець,
І має бути диригент у хорі,
аби стояли лицарі, як гори,
і не перевелися нанівець.
Але Фортуна наша одинока.
Її не добачають де-не-де,
і самозванець лицарем гряде.
Коли за териконами пороку
юрба людей не визнає пророка,
то самотужки нація іде.
...не забывай те о хуле на Духа Святого...называя это пропагандой вы рискуете потерять все!...ваши терриконы аннулированы Кровью Христа...Который пришел не отменить Закон...а прекратить блядство в любом его проявлении...тоже...я был там куда тебя заносит братан
I.Teрен відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Достатньо не поминати ім'я Боже всує, тоді і хули не буде. Ніхто Вам не забороняє висловлювати те, що відчуваєте, але для чого цитувати те, що кожному і так дається в залежності від рівня його свідомості?
Там самотужки нація іде,
якої цвіт – аморфний, в'ялий. Де
юрба бездумно обира "пророків"
не з вантажем, а... з териконами пороків.
I.Teрен відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щось майже Хайямівське у Вашому експромті.
Важко утриматись від корективу: Там самотужки нація іде,
якої цвіт – безплідно в'яне. Де
юрба безбожна слухає пророків
не з багажем знання, а... з териконами пороків.
Так! Нам дуже-дуже потрібний Диригент, а ще краще Мойсей...
I.Teрен відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Божий народ не раз ремствував на Мойсея і навіть дискредитував його перед Богом. Але їх вела одна мета, що не дозволяла поділити той народ у собі. А нас уміло ділять диригенти із зовні. І поки не зупинимо свій вибір на дійсно сильній, авторитетній і загартованій особистості, що згуртує націю, успіху марно чекати.
I.Teрен відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Пропагування будь-якої релігії, в тому числі і ветхого Завіту, на світських сторінках є проявом фанатизму. Істинний віруючий слухає проповіді у церкві або у храмі душі своєї, як наприклад, християнин наодинці з Біблією.