Намалюй мені ніч
з островами небесного світла,
З прохолодою трав,
що росою омиє мій піт.
З таїною узбіч,
з матіолою, що вже розквітла,
З феєрверком заграв,
що злітають високо в зеніт.
Намалюй мені ніч,
де навкруг фіолетова тиша,
І лише срібний дзвін
й світлячків неземний хоровод,
Що летять з усібіч.
Де лиш вітер мене заколише
Й місяць, наче рубін,
вбереже від усіх перешкод.
Намалюй мені ніч,
де тумани нам стелять перину,
Де духмяна трава
нам подушкою стане тепер
І хоча віч-на віч,
я з тобою, навряд, чи спочину,
Намалюй як співа
ніч божественну музику сфер...
О, дууууууууууже ніжно! Якою ж має бути душа поета, щоб вилити у Всесвіт такі проникливі рядки? Певно, надзвичайно глибокою. Я дуже щаслива, що віднайшла автора з Кам"янця-Подільського (чи то Ви мене перший, неважливо). Що ж, будемо знайомі, я теж кам"янчанка!
AKM відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Намалюй мені ніч що зове і шепоче... Найдивніші слова найпалкіші слова...В гаммі барв піднеси славу темної ночі...Що навколо зірки розсіва...
AKM відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую! Дуде гарний експромт...
Намалюй мені ніч, що казково і ніжно
Таїну укриває, береже і хранить.
Усе інше чарівне, напевно, побіжне...
Тож милуйся красою, бо життя лише мить...
Натхнення Вам!
