Виросли онуки...Відцвітають квіти,
Зникли світлі мрії, прив'яла любов,
Живе лиш Надія - я не зайва в світі,
Б'ється моє серце і пульсує кров.
Все частіше в гості приходять печалі,
Очі застилає пекуча сльоза...
І тоді не знаю, як же жити далі ,
Душу огортає сум'яття і мла.
А доля сміється, іноді глузує,
На шляху підніжки часом підставля...
І тільки Надія, як голуб воркує,
Повертає мрії, думи оживля.
Нікуди спішити...І в жовтні, і в грудні,
Болячки турбують, снять тривожні сни...
І знову Надія і в свята, і в будні,
Прихід пророкує нової весни.
У житті бувають і радощі, й болі,
А літа спливають, як в річці вода,
І кажу я долі, що не здамсь ніколи,
Доки світяться зорі і сонце сія.
Милості від долі не буду чекати...
Почну нову справу, оживлю буття.
Повернуться мрії - молоді, крилаті,
І любов, і віра в світле майбуття.
Прикрощі, невдачі, печалі і болі...
Не спинить ніколи їм древа буття.
Довірюсь Надії,верну віру й спокій,
Найцінніше в світі любов до життя.
Дякую, юначе CONSTANTINOPOLIS, за підтримку і розраду. Я ніби й не сумую,.. та все ж і сумна, певне тому і вірші пишу і в них знавходжу розраду.
Добра вам і благополуччя!..
Надія - це те що відчуває ваша душа, сподівання що ніщо не минає безслідно, нічого не зникає, все буде добре і поверниться. Життя триває а час зупинився, часу немає, змінюється лише все навколо безупинно і людина теж. Не сумуйте бо з надією прийде глибока віра а з нею і переконання у велику місію під назвою земне життя.
Дякую, Миколо, що ви мене зрозуміли.На жаль прикрощів,негараздів,смутку у житті більше ніж усього іншого, та ми не втрачаємо Надії і якось виживаємо...Всього вам доброго бажаю...
