...Вже не милує око, лиш смуток викликає,
І до душі... чомусь усе ще запашна...
Яна Бім "Висохла волошка"
В напнутій тиші передсвітанковій,
коли ще заколисаний спить спів
і не впустив ще день своїх вітрів, -
зітхання вчулось ніжно-загадкове...
Туман повис в дурманному зелі́*,
торкнувся трав пахучих синню ніжно
і приязно, несміло, граціозно
зацвів цілунок неба на землі.
...Блукала в травах росяних красуня,
волошки пригортала до грудей -
нагадували синь отих очей,
що пестили...любові мов відлуння...
Й, забувши мрію спраглу десь у полі,
додому васильочки* понесе.
(...У томик віршів вкладених краса
війне раптово спогадом про долю...)
Ця квітка ніжна...Тішить все навкруг!
А сонце любить! Й так нещадно сушить...
Коли ж засохне - запах в душу впустить,
та щоб відчути - приклади до губ.
Й лише тобі тамоване цвітіння
віддасть востаннє... (серцем ти вбирай!),
бо згадка це про літній свіжий рай!
Бо то є спогад про одне горіння....
*зело - зелень заст.
*васильки - інша назва волошок)))
даже не знаю читал ли что-то подобное про василёк?..он, что правда пахнет, засохнув?
очень нежно написано
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ви мене правда засоромили Приємно, що зуміла вас здивувати
...знаєте, справді пахне, і навіть якось насиченіше ніж свіжий....просто треба добре налаштувати нюховий рецептор
Й лише тобі тамоване цвітіння
віддасть востаннє... (серцем ти вбирай!),
бо згадка це про літній свіжий рай!
Бо то є спогад про одне горіння.... Мар"янко,чудово пишеш!
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
У тобі живе літо....тільки ти умієш так про нього писати....зігріла душу, піднесла настрій....дякую за надзвичайну поезію!!!!!Ти і справді як Ластівка!!!!! квітучо..... волошково.....
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А ти справжнісіньке сонечко - от знову ввігнала мене в червоне
Дякую, Наталю - ти суцільний позитивчик, завжди приємно тебе бачити