Знаешь, бывает такая любовь,
Которой не пережить и лето,
А бывает любовь без ответа –
Знаешь, бывает такая любовь.
Бывает, непросто сознаться.
Бывает, совсем ещё не готов.
Бывает, подходящих нет слов.
А бывает, легко встречаться,
Обвенчаться и счастья кометой
Пронести через жизнь эту нить.
Любовь бывает такой – не забыть!
А бывает разменной монетой…
21 июля 2015 г.
Вона була задумлива, як сад.
Вона була темнава, ніби сад.
Вона була схвильована, мов сад.
Вона була, мов сад і мов не сад.
Вона була урочиста, як ніч.
Вона була одненька, ніби ніч.
Вона була в червоному, мов ніч.
Вона була, мов ніч і мов не ніч.
Вона була, що наче й не була.
Але вона була! Була!
Любове, ні! не прощавай!
Непевний крок свій не збивай.
Непевний крок свій в ніч і сад…
Сердець розбитих серцепад…
Вона була, вона була!
Вона була, як світ, як горн!
І її гори – моє горе,
В її краю мені хула.
Але вона – жона…
Ну, що ж тепер мовчиш, мій вік
Цивілізованих калік?!
Вітчизно-сльозе-мріє-сну,
Прийми болінь моїх весну.
Бо наче я вже не живу,
Свою надію неживу
Приспав під серцем і не сплю…
Двадцятий вік як я люблю.
Вона була за всі віки…
В прощальнім слові до руки
Схилялись їй і ніч, і сад…
Сердець розбитих серцепад.
1960, Микола Вінграновський
