Коли дихати важко і хочеться дико кричати!
Коли серце стискає, а душу пече вогнем!
Нам доводиться чемно і довго мовчати!
Уникаючи так необхідних ядучих тем...
Коли падаєш стрімко чимдужч додолу!
Коли в сивих очах ще не вистиг вологий слід!
Ти втрачаєш від кому в горлянці мову!
А найближчим байду'же, чому ти раптово зблід...
Коли більше немає нагод для швидкої втечі!
Коли вибір стоїть: за життя! Чи скоріш на смерть!
Так самотньо і тихо приходить товариш вечір.
Ти вже втратив себе не менше, аніж на чверть.
Мені бракне вас, бракне тепла обіймів,
Бракне сміху на кухні, горнятка хмільного вина,
Як колись на підлозі перегляду мудрих фільмів...
Я ні в якому разі не зичу вам болю і зла!
Мабуть, світ так влаштований. Кожен з нас впертий воїн.
Кожен мусить допити до дна свою чашу страждань.
Опуститись на дно, там де тихий і здавлений стогін
Вийде з тебе потоком бурхливих нестримних ридань...
Окрім тебе ніхто! Ти у себе такий єдиний!
Той, хто може підняти себе до самих зірок!
Нехай дивляться з заздрістю сотні в спину!
Як ти мужньо і вперто долаєш за кроком крок!
Оце я зайшов...чесно кажучи вражений...
Заходьте почастіше 
