Туманом біля ніг
клубочиться жура...
Самотність розганяється словами!
Із сотень всіх доріг
шукає ту, де я
затято відбиваюся віршами.
Із тисяч всіх світів
затиснутих в мені
украплює сльозами той - для тебе...
На стику всіх вітрів
тепло несла тобі....
Холодний простір знову вибрав неба...
Чекатиму ось тут:
на гребені дощів!
На гострій висоті твого бажання!...
...Як втома від натуг
торкнеться відкриттів -
спочинь у затишку мого мовчання.
Спочину в затишку, на грУдях, на твоїх,
Або стечу я, якось втомлено, до ніг;
Із сотень всіх доріг натрапив випадково, сонно -
На ту, яка веде мене, повз складнощі усі, до лона!
Кожен шукає свій пуп на землі -
затишок там й всі турботи марні,
суть гармонійна, думки всі у лад -
там ти собі і життю завжди рад.
Найкращий спочинок на лоні природи
Там де родився й зростав з свого роду.
Бажаю автору таки дістатись до свого місця затишку)
Дуже гарний, вдалий вiрш!
.............
Мовчання затишок.
З пшеницею мiшок.
I кiшки , чи кота поряд немає.
I вже прогриз мiшок
Пухнастенький звiрок
I звiдти вiн зерно видобуває.
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І серед тиші так ліниво
лиш чутно хрумкіт той знадливий!
Смачного, мишенятко!
Спасибі вам, Мік за чарівний відгук