Десь там….
…де падає зоря…
Вже догора мій світ без тебе!
І похапцем шматочок неба
Краду. .. обпікшись....
спрагло я!
…Твоя….
Забувши…..
хитрість лихваря
ввіряю скарб наївно-щиро:
любові втомлене вже Диво
лукавій звабі…..
Звіздаря….
…пітьма…
Йдучи самотні
ночі вбрід,
закутавшись в густу розлуку,
шукатиму очима руку,
що наш запалить….
змахом світ!
…Політ!..
А він –
безпечно і грайливо:
то тут, то там моргне здаля….
Жорстокий! Знає, й Вічність я –
Його!.... забуто-
норовлива…
…щаслива…
Як гарно і чуттєво! А чудова пісня так вдало доповнює поетичну композицію! Тільки прислівник *жадно* я б замінила на *спрагло* або *палко* (бо *жадно* звучить, як русизм). На Ваш розсуд, Сонечко.
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, кульбабочко, дорога(якось не помітила одразу )
Завжди вам рада
Десь там...
де вечір-чародій
Запалює на небі
зорі...
Цей вірш - подія із подій...
Забрати мала апріорі.
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ох, мила, як же це приємно!
..коли малесенький твій світ
когось запалює вогненно
відлунює, пускає цвіт...
Дякую, Патарочко! Сонячного вам і невагомо-спокійного вихідного
Гарно Маряночко,молодець.І стиль особливий.Щастя тобі і великого.
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я зворушена, Лесю(..правильно підгледіла? )
Дякую за такі теплі щирі слова! І вам, люба кохання палкого, гармонії і того легкокрило-невловимого відчуття щастя