Спекотний вітер пристрасний із півдня
в палких поривах висушив, спалив
тендітну душу! ... Розмочив у зливах,
в клубок згорнувся й тихо затужив.
Зоріла пісня, розквітала в грудях!
Палкий розгін ти брав в один лиш вдих!
...Розвіяв шал свій безтурботно в буднях...
...Чарівний голос непомітно зник...
Тепер мовчиш, розгублено, тривожно
у тишу цю оглушливу, густу...
Новий мотив вустами обережно
готовий вже спіймати на льоту.
Та ти не рвись в цілунках і обіймах
хмільну́ сюїту доспівати вмить, -
у паузах, відлуннях мелодійних
в тобі хай кожна нотка відзвучить!
... а як для гармонії світів космічних, як для існування і співзвуччя світів душевних потрібна ця гама почуттів-слів наших, і подихів, і поглядів,і навіть мовчання, і щоб у такт, і щоб не в дисонанс, і най би в унісон - та не вибився той, хто має відповісти тобі - із тональності.
тонко вловлений момент тобою, Мар"яночко, ти й справді із тих, про кого кажуть: така душа поетична! (чи то просто голос молодості, відлуння світу юних мрій, настрої від надій і сподівань золотих днів людини?.. - то не загаси. не зрадь, не залиш, - нехай живуть в тобі вік!)
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
..то все вітер надув
А от після ваших дифірамб і справді хоч знепритомній прямо тут у всіх на очах, чи...надихнувшись вашою вірою і теплою, позитивною увагою до моєї скромної особи, таки дійсно включати ту "душу поетичну" і вперед - вдягати весь світ у лірику
Дякую, Касьяньчику, за ці щедрі душевні побажання - мені тааак приємно, ви й не уявляєте