Напевно га́ряче бути Сонцем..
Пече у грудях нестримне серце!
Горить вогнем все, що стане ближче!
А жар пашіє все більше й більше...
Єдина мрія - мить прохолоди!
..Усі так хвалять за світлу вроду...
Не гляне в очі той "друг", що поряд -
"Так сліпить, боже!" - й відведе погляд.
Грайливі зайки - твоє проміння
об шибки вранці "Дзень!" (прямо з півдня),
а їм бундючні назустріч ли́ця -
весь жар відіб"ють знов темні скельця...
Й вогонь твій яро тебе спікає:
як не розділиш - нутро займає!
і, спопеливши об дотик мрію,
останню сушить твою надію...
......................................
Набубняві́ла дощем хмарина!
Взяла́ в обійми враз Сонце злива.
І веселково всміхнулось небо:
нарешті свіжість, спекотне, й в тебе!....
Ізюм манюній з мого вірша
узяв і вийняв усім напоказ...
Ой, Herr Purr-purе, ануж-бо - Ша!
Хай інші теж шукають доказ
того, що натяк лиш привідкрив....
Солодка ж морква тому, хто рив))
от уже додалося магії! - а лише пів літа минуло...
і що під осінь буде, чим в таку розпашілість вводити станете?! - це ж і знань мольфарських додасться (бо таки десь вчитеся, очі, оті очі на світлині що говорять!..), і вміння, і досвіду, і розквітлості духу вашому, і погляду, і слову!
щоби не тікало натхнення, щоб слово найпотрібніше завжди було поряд, щоб у покорі рими та метафори, і - найголовніше - щоби любов до життя тільки росла ось такою спрагою та вогнем!
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ну от, змусили мене розчервонітись, аж щоки горять від ваших слів ..і чим тепер студити накажете?
Дякую, Касьяньчику! Хитрун ви ще той Знаєте ж добре, хто ті словечка бліді і кострубаті відсівав, і прививав любов до гарного, охайного одягу
За що і вдячна сердечно й щиро