– Хто ти, де так змерзла? Що ж, заходь,
Я давно один, – то не завада?
Поїси, зігрієш дух і плоть,
Самоту розмовою розрадиш.
У світлиці розпалю камін,
Розгоню теплом печалі вражі,
Ти ж мені під чашок тихий дзвін
Про своє життя в світах розкажеш.
І якою з тисячі доріг
Ти, жоно, прийшла до мого дому,
Теплий свій залишивши поріг,
Чим сплатила небесам при цьому –
Скільки митарств, зрад і скільки бід
У світах зазнала? Ось тривоги
Ще не згасли у очах твоїх,
Втому бачу, в ранах збиті ноги –
То любов по днях тебе вела
Крізь вітри, спокуси і негоди,
Стільки часу берегла від зла?
Не просила плати-нагороди?
Доля, віра? чи печаль твоя –
Що вело роки, роки, о нене?!
Що для тебе, спрагла, значу я,
І чому так дивишся на мене?
Втомлена, всміхнешся – квіту краща! –
В очі глянеш, скажеш: «Що, чужа?..
Як же ти без мене жив, пропащий?
Не впізнав… – душа твоя, душа…».
***
(переспів. вільні вправи, М.Л.)
не фуліганьте. панночко. я вас проошу! ну що "змістовного" можна знайти в чоловічій голові?! - згадайте вінніпуха - і приміряйте до кожного чоловіка. підійде...
а за увагу і потрачений час ваш - моя подяка!
...та я ж не про "чоловічі голови", а про Ваші вірші!!!
Ні... Ви таки справжній чоловік: хоч і красивим словом, а вмудряєтесь "дошкульнути"!!!
А вірші Ваші я, і справді, читаю з насолодою, жаль, мало вільного часу...
Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
таки передчасно розтану... і морози вранішні не втримають мене - розтечуся-розбіжуся по лугах наших! - ну який з мене майстер, коли і і в підсобники не годжуся?
подяка вам велика за відвідини!
<Ти ж мені під чашок тихий дзвін
Про своє життя в світах розкажеш.> - ;<Втомлена, всміхнешся – квіту краща! > - Касьяне,читається на одному диханні Є над чим задуматись
Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
от вже цей шарм жіночий і чарівність ваша нас, чоловіків, "купує"!
скажеш щсь таке буденне-сіре, бо десь там. на душі муляло, чи ссвітлом обдало якусь комірку темну в ній - а вони тебе так вміло на трон піднімають!
(аби мені не гепнутись...)
дякую за прочитання і сприйняття тій, що ім"я боже носить!
Я ішла далекими стежами
Між світів, загублених в зірках,
Укривалась в холоді хмаркАми
І тримала світло у руках...
Розтопи камін... Я сяду ближче.
Поговорим? Просто помовчим?
Я була там, де вітрисько свище,
Я ридала з дощиком рясним...
Знаєш... Відчувала я, що мушу
Поночі прийти на твій поріг...
Обігрій, благаю, мою душу-
Завтра знов початок всіх доріг...
Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ось так від порогу до порогу, від долі до долі, від часів до надій - і ходять наші душі, шукаючи свого, надіючись на щастя...
а чи знайдуть? чи, точніше, взнаємо ми, коли саме наше щастя стане на поріг наш?..
Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
все, що живе, шукає свого. все на це має право. і ми - шукаймо, і прихистку душі, і гавані для спокою серрцю, і долі - для життя. і частку неба для щастя-
Красивые вирши ваши. Вот если бы еще узнать, что есть душа и где в нас обитает, чем живет и куда да зачем летает - и меня бы увлекли в мир мистический.
А сложено - интересно.
Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
раз так багато про ней кажуть - мождиво, десь і щось є?..
цікавий фінал а ось ритм стрибає. можна б серединку трохи скоротити (тільки без образ, будь ласка )
Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
як і наше серце по життю, як і наше серце... то навмисно, Ірино, то навмисно з розміром-ритмом. і які можуть бути образи за участь людини у розмові, яка має привести річ до довершеності? я лише вдячний вашому кожному приходу.
про серединку теж забув, душе поспішаю, кажіть, що не варте уваги і проситься до викреслення - і приберем