Країни болю й самоти вже не існує
Її я підірвала,мов снаряд.
Колись у скроню я собі пускала кулю,
Чи намагалась проковтнути яд.
Колись любило серце і раділо,
Що любить й незважає ні на що,
Хоч як боліло, як воно боліло,
Коли ти кривдив йОго нізащо.
Та зараз я радію тим думкам,
яких ти не спроможний досягти.
І більше вже нікому не віддам
Своєї божевільної мети.
ЛЮБОВ перетворилась на ВОГОНЬ,
А ОЧІ на бездонний ОКЕАН,
І їх я до твоїх долонь,
Уже ніколи.Чуєш?! Не віддам!
ДОБРО живе,і вічно буде жити,
Бо то ЗЕМЛЯ, то є родючий край.
Хоч намагалися його в мені згубити,
Та не здолали-це дорога в рай.
ПОВІТРЯМ кришталевим,чистим
Здійнялись в небо всі мої ДУМКИ.
Вони ,немов, перлинове намисто,
Та не побачиш,то не є роки.
З"єднаю, підніму над головою
ПОВІТРЯ, ЗЕМЛЮ,ВОДУ і ВОГОНЬ...
І більш не буду відчувати болю.
Той біль забрали із моїх долонь.
