одиночество есть награда если ты заслужил и адом если думаешь чтобы кто-то разделил бы тебя с тобой....
когда окнами бьются птицы
команданте Чеhttp://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591636
Що шукаєш ти знов в собі
І надламуєш вперто…голку?!
На кінці в ній серпанком біль
коле ніжно так гостро - тонко…
Що чекаєш від нових днів?!
Яких спогадів, дій, позначок -
щоби світ все безпутньо звів
до кінця, до тупих болячок….
Я по крихті той пласт зберу,
що розкришений дрібно-дрібно
під межею в одну тугу,
в колір суму безбарвно-сірий,
тягарці всіх тривог і мрій,
що незбуті додолу гнуть!.....
Час безликий, хоч мить постій,
хай нащупаю ніжну суть
і згадаю хто я собі,
і відчую на смак самотність…
всі живі – ті, що у мені -
Вже чекають мою свідомість!
Цікавий політ думок!.. Та не тривож це чуття завчасно, Мар'яночко... Спробувати можна, та навіть найменша крапелька гірчитиме повік!
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
пошуки себе, намагання зрозуміти ту, що керує вчинками і запалює відчуття - невіддільні від нас і не мають вчасних хвилин - приходять і все... Самотність - це не обов"язково гіркота, якщо звісно вона не затягується на довго
Дякую, Оксанко, за твоє чутливе серденько
дивно... хіба ж можна у такому віці відчути оці всі нюанси її, від кольору-доторку-запаху-смаку до слів, щоб це все передати?.. - ви дуже зарано дорослішаєте, перлинко Прикарпатських просторів, щоб так говорити про відчуття отої пані у собі...
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
От і куди мені з таким характером, коли ніхто не сприймає всерйоз...
Дякую, що знайшли щось вартісне в цих невмілих думаннях