Я народилася в селі,
Що на Поділлі, понад Бугом.
Не гублю спогади свої.
Весна, дідусь мій оре плугом...
Так норовливо коні били
Копитом скиби чорнозему...
Там в спеку з відер воду пили,
І Богу кланялись доземно.
А влітку я корову пасла,
Під руткою, що за селом.
Ще й бабця кидала у ясла
(Це щоби молоко було).
-А як, дідусю, мені взнати,
Гукну, побачивши пороги,
Чи Лиску вже додому гнати?
-Як сита вже, то тверді роги!
Я бігала, як всі, босоніж,
По стежках, вкритих споришами,
А потім, ввечері, на поміч,
Виймати скалочки- до мами.
А за селом пшеничне поле
Улітку волошково квітло.
Колосся золоте довкола
Гойдалось хвилями привітно.
І пахло сонечком і хлібом,
Ще трошки- терпким полином
І жайворонка солоспівом.
Ой, як давно все це було!
Valentyna Uroda
