Були собі 4 свічки, які так гарно горіли,тріскотіли, так ніби розмовляли самі зі собою. Протріскотіла перша свічка і сказала " Я Є МИР "! Але мене ніхто не розуміє, не цінить, не вміє втримати. Боляче мені, отже, я думаю, що я просто згасну. І дійсно, полум'я зменшилося і вкінці цілком згасло. Друга свічка каже - "А Я Є ВІРА! Виглядає так, що я вже нікому не потрібна , а тому нема мені причини горіти. Я така вже ослаблена, зболена. Згашу і я своє світло..І від маленького подуву вітру, вона згасла. Третя свічка також сумно сказала- "А ОТ Я - ЛЮБОВ! Я готова відкрити свої обійми для кожного. Та мене ніхто вже не хоче, я нікому не потрібна. Я вже не маю сили горіти.Люди мене відкидають і не розуміють мене. Вони навіть забувають любити тих, хто для них найближчий. Всі навкруги злі і безнадійні. І не чекаючи більше на нікого- вона згасла. Раптом до кімнати зайшла мала дитина( наша будучність ) і побачила три згаслі свічки. Що сталося? Чому ви погасли і не даєте світла? Вас Бог поставив тут горіти вічно! Люд не може існувати без вашого світла.
Та ось обізвалася четверта свічка - А Я ГОРЮ! Моє ім'я- НАДІЯ! Чекаю на розквіт нашого майбутнього. І воно обов`язков прийде, лиш би не піддавалися, не згасали! Коли я ще горю, то можна запалити і ті три, які згасли. Лиш чекаю того, який зрозуміє в чому полягає існування нашого будучого. Дитина подумала секунду, а потім взяла в руку четверту свічку і запалила нею всі три, що були погашені. І нараз знову стало ясно і радісно в комнаті.
А тому, дорогі, нехай свічка надії НІКОЛИ не згасне, щоб ми могли мати всі чотири світла у нашому житті- НАДІЮ, ВІРУ, МИР ТА ЛЮБОВ!
хай палають ясним світлом. 
