UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Касьян Благоєв: Скажи, Небо вічне… - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Нея, 07.11.2016 - 21:06
Вітаю, пане Касьяне. Давненько "не читалася" з Вами. Ось, знайшлася мить вільна - хильнула Вашого Неба. Дуже гарно! Образи візуалізуються. Настільки класно, що захотілося торкнутися вустами автора. Щасти.
Касьян Благоєв відповів на коментар Нея, 18.11.2016 - 16:09
ой не беріть у полон своїх чарів, Нею, не окутуйте!.. бо і нам, мужнім та сильним, інколи так кортить до плеча схилитися теплого, рідного, вустами живильних губ торкнутися, спрагу життя і кохання вгамувати, душу оберегом жіночої любові покрити, на кілька миттєвостей за ніжність і жіночнічть серця сховатися!..і що той світ, і принади його, і неспокої, і громи-тривоги!.. дякую вам, ось не було мене тут чи не сто днів, а ви завітали і читали, одна з небагатьох Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
таке трапляється з нами, коли знаходимо, відчуваємо у чиїйсь долі, в чиємусь слові, в подиху своє, від своїх бажань, почуттів, від своєї душі...
Агидель, 07.07.2015 - 12:14
І віриш, що Небо все Зло не помістить.І Смерть постає, як та догма найвища…   Касьяне...як же Ви вмієте сказати 
Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
якщо я і маю вже у чомусь вміння - то лише тому, що уважно і двго прислухався і вчився у жінки. через неї і світ пізнав, і себе, і тепер моя мета - пізнати до краю Її - ту, що дарує життя і надає йому радості і сенсу.дякую, чарівна Агідель, що ви є! Любов Ігнатова, 06.07.2015 - 15:17
Мовчить Вічне Небо... Ніколи не дає відповідей (хоча інколи натякає)... А запитання з кожним роком, як гриби після дощу... Дуже гарно, Касьяне! Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
може, це й було дитинства прояв, але я з ним пів життя проговорив. так допитувався, в нього, у високе та холодне заглядав, але ні на жодне питання відповіді не почув. воно, небо, буває всяке, але найбільш вміле - у мовчанні...
Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
краще би не про це, і вам було б веселіше від того, і мені. ми ж з вами - найбільші любителі життя!
Дантес, 06.07.2015 - 13:07
Тільки так. Звичайно, про смерть треба пам"ятати, але говорити про це вголос - не варто. Рідним і близьким це радості не принесе, а з Богом можна і подумки спілкуватись, без свідків.
Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
раз бог оголосив Себе Словом - то і людині дав особливе відчуття його, і вже мовчазних розмов людині мало, вона шукала і буде шукати слова. і особливо тоді, коли думає про смерть і як про явище, і як межу життя взагалі, і як власну межу... хоча... в домі смертного таки не варто говорити про неї... - так ствердили древні? Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую вам за розуміння, добре серце і душа людяна!
Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
пане Михайле, життя у всьому гарна річ, і повне алегорій, і в таких образах проявляється, ото лише б не смерть, принаймі, не така, якою ми її знаємо...
Мар’я Гафінець, 06.07.2015 - 11:56
...усвідомлення кінечності надає всьому смисл....Глибоко і мудро, друже 
Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
вам ще рано, ой як рано таке читати, ну його, ту кінечність і невідворотність!хай цвіте молодість, хай тішить вас життя, юних звабних і веселих! Дантес, 06.07.2015 - 10:49
Давно почута істина: смерть для того поставлена в кінці життя, щоб людина встигла до неї приготуватись.Але мені ближча позиція Олексія Панова: Сердце мне сказало: «Я устало, Не кори меня и не суди, Вспомни, как нас в жизни помотало, Глянь, какие дали позади. Пусть тебя не соблазняют схватки, Не влекут бессонные дела. Знаешь сам, что нервы не в порядке, Что в крови убавилось тепла. Что хотел бы к тем, кто помоложе, Да не можешь дотянуться в ряд, Сдал, видать, отяжелел, похоже, В землю стал расти, как говорят» Сердце, ты напрасно разболталось, Хоть и нету дыма без огня, Подожди, повремени-ка малость, Помолчи и выслушай меня. Не святой и не ханжа я, И какой бы ни была она, Жизнь моя мне вовсе не чужая, А своя, и, позарез, нужна. Только, как ты ни кричи об этом И в какой не уличай вине, Не хочу тащиться за кюветом От большой дороги в стороне Не могу стоять затылком к бою, Перед новым делом быть в долгу, С ненавистью давней и любовью, Плачь не плачь – проститься не могу, На усталость жалобой моею Выходить из строя хоть на миг, Огорчать друзей моих не смею И врагов порадовать моих. Значит, бейся, сколько можешь биться, А, когда почувствуешь беду, Не проси меня остановиться – Можешь разрываться на ходу! Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
розвіяли ви мені печалі мої... щоб вже туману та неспокою думкам - так скрізь, куди те серце погляд не кине...чи - живімо і дихаймо, поки хочеться життя і любиться в ньому?! Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
моє вам шанування за читання, Людмило!
Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
як загляну в люстерко - вже й не вірю, що то я. загляну в душу - і не вірю, що жив: все тільки починає розумітися і по справжньому хотітися. от такі ми з вами, Вікторе, серпневі...дякую за добре слово! |
|
|
||||||||||||||||||||||
