Сьогодні зночі до зорі співати будуть солов’ї.
Одні співають «Обійми…», а інші про «Коли до уст твоїх…».
Але один з посеред них співати буде як не ті.
Його мелодія дзвінка не буде схожа на усі.
Він буде тьохкати про Тебе, про Твої очі, що як зорі в небі.
Про коси, брови і уста. Що Ти моя. Що Ти – моя Мала.
Він заспіває колискову і Ти заснеш обов’язково.
У сні до Тебе я прийду і ніжно-ніжно обійму.
Погляну в очі і втоплюся, устами уст Твоїх торкнуся.
На вушко тихо прошепчу, як сильно я Тебе люблю,
І… теж засну. Бо так буває, що щастя більшого немає,
Ніж просинатись в обіймах ніжних того, Хто тебе кохає.
