Як тільки ти собі дозволиш "бути"
несковано і щедро так живим, -
одразу ж, вмить пружинисто, нечутно
лавина щастя зробить рай твої́м!
Фатально вручить Мерфі* бандерольку
й на виворіт все станеться, повір:
ти світу - сво́го серця теплу дольку,
а він тобі - скарбів, багатств без мір!
Й тебе - маленьку, сіру, в сум одіту
(за ніжність роздаровану всю знов) -
вінчають Королевою над світом,
де в підданих лиш Радість і Любов!
......................................................
*закон Мерфі: Всі неприємності трапляються, щойно тільки їм випадає нагода трапитись!
*аксіома Фіни: Все щастя звалюється на тебе, тільки-но ТИ ДОЗВОЛЯЄШ собі його впустити!))))))))))
Дякую! А тобі, Фіно, - бадьорого робочого тижня і натхненого працювання в запровадженні своєї аксіоми в життя країни... О!
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ого, в масштабах країни я ще не пробувала ...тут мабуть одними моїми аксіомочками не обійтись..треба би ще якихось знарядь прихопити
Але ти права, Яночко, прохолоджуватись нема чого - неділька закіньчилась, то ж - вперед і до роботи
цікаво. цікаво.але то різні речі. неприємності чатують майже щодня, щотижня. а щастя не так часто. хоча у кожного своє поняття щастя. дитині дай цукерку чи шоколадку. і вона щаслива. комусь букетик, а комусь пару тисяч для щастя...))
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
я мала на увазі: різниця лише в тім, що до неприємностей ми вже підсвідомо готові ще не встигнувши вийти з дому вранці (тому вони й липнуть весь день настирно), а от щастя - ми самі ж відлякуємо своєю невпевненістю, або надмірним бажанням (треба ж просто внутрішньо бути готовим до нього і сприймати у будь-якому вигляді - цукерка то й цукерка, чим не привід бути задоволеним )
...ой, щось наторохкотіла вам, пробачте - занесло трохи
Чудово! Справді, то діє,
але щоб щастя впустити
так багато треба відпустити.
Й не вертатись, не жаліти...
Тільки жити. Зараз жити
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
О так, ми настільки затискаємо себе і звикаємось із тими рамками, що відпустити буває дуже болісно....
Ви так мене розумієте, це вражає і прив"язує! Дякую сердечно, Яночко
Теплого вам вихідного
Та я теж не хвалюсь... Робота в мене така - латинські вислови знати... І захоплення Знаю, то й знаю...
Я не казав, що Ваша аксіома мені не до смаку
Просто...не хочу чужим користатись, надаю перевагу своєму
І ще... Пробувати змінити когось - справа невдячна
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
та я зрозуміла... Все правильно - чужий рай гіршим пекла може виявитись
І про зміни - це точно - справа невдячна і абсолютно безплідна шкода не всі це усвідомлюють
А хто той викладач? Ви в літстудії чи літфак закінчували? Воно й видно: розумні віршики...
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...я того навіть не нюхала А останнє ваше зауваження: ох, кому ж то треба - головне щоб готувала, прибирала і все справно та невтомно
Тому пригощайтесь
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
то й чудово! ..а закони Мерфі можна побороти, н-д вже придумали, як змусити бутерброд падати маслом до верху - прив"язуюють його на спинку коту перед кидком
Тож все можливо, Патарочко, головне собі не зраджувати
Наш друг - Мирослав Дочинець - вустами Андрія Ворона стверджує - писати варто лише тоді, коли до чогось закликаєш, або щось радиш.Ваш чудовий твір повністю відповідає цим критеріям. Клас!
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вікторе, любий, ви мене змушуєте червоніти щоразу, коли приходите Я не заслуговую таких відгуків (маю збірку Дочинця "Лад", коли читаю просто хнюплюсь - як хочеться жити справжнім, а нема волі поміняти себе ) Але такі, як дід бувають раз на тисячоліття, напевно!
Дякую вам ..і за каву
Непогана аксіома, ба, навіть більше - гарна, відмінна, чудова!!! От тільки...
На жаль ( чи то - на щастя? ) собі взяти не можу... оскільки звик своє життя будувати на своїх аксіомах Suum cuіque, кожному - своє, як то кажуть...
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
розумію ...de gystibus et coloribus non disputandum es....тобто на колір і смак товариш не всяк (ви не думайте, це я не хвалюсь - просто єдиний вираз латиною зазубрила, бо часто приходилось повторювати його одному, що дуже хотів мене кудись змінити )
Дякую за багатий комент