(... на далекі розстані юності і мрій…)
**
Поговорім, кохана, про любов.
Горить свіча, ворожка-ніч не згасла
І так кришталями вкриває небо рясно, –
Поговорімо ж тихо про любов;
Про квіти, що з весною відцвіли,
Про звабу-літо, що зігріло душу,
Про те, що ми закохані!.. були… –
Що пам’ятать за нас обох я мушу...
Поговорімо, люба, про життя –
О, як ще вабить під серпневим небом!
Про милість долі, ту снагу й потребу:
Шляхів єднання, душ і тіл злиття…
Поки ми є, поки не згасло літо,
І пам'яттю вона в серцях зігріта –
Поговорімо, мила, про любов…
**
Коли ми вийшли в світ, лише вона
Шляхи стелила під травневим небом, –
Вона серця, що прагнули сповна
Життя відпити, кликала до себе –
Наївних, юних нас! Як прагнули її,
Коханню вже ростили дужі крила,
Шляхи святили, почуття свої
І дням любові вірою сурмили!
Вона співала нам своїх пісень,
Кохання святість мріям дарувала –
Жага життя на крила піднімала,
Несла в вінчальний, заповітний день!..
… Куди ж, куди поділася вона?..
– Який солодкий хміль її вина, –
Його нам спити, Доле, дай до дна!
**
Та хміль її – не вічний… – Лине час
І юність днів… Але душа – нетлінна!
Нетлінне й почуття єднало нас –
Тож марний сум: у нових поколіннях
Відродиться, постане ця любов,
Позве до щастя, у світи покличе –
Повториться твоє й моє обличчя,
І мрії заповітні, – знов і знов
Все відізветься, нами пережите
У найдорожчому: у дітях, наших внуках!
– О, дай відчуть, як зігрівають руки! –
Хай не зуміли чашу долі спити
Разом, сповна щоб наше відлюбити, –
Поговорімо ж тихо про любов...
*** * ***
(з голосу серпня. "Терції самотнього часу")
я дуже радію нашому знайомству, буду читати, пишіть
Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
о, писати - то не по моїх вмілостях, прошу сердечно. я більше чтець, бо тут я вправний, а от теревенити, та якби близько, поруч, очі в очі - то певно, я міг би до безкінечності.
мої забавки важко за писанину прийняти, так, мовні вправи, поки вивчаю українську, то і вправи ці роблю, та ще й спонукає атмосфера сайту, гарні люди, їх твори і собі побавитися у віршохвацька.
дякую за пропозицію - приймається. всіх гараздів вам і терпіння - я таким скучним і нудним буваю!
Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
інколи такої розмови не вистачає - аж до кольок в серці, як смаку цілунку, мов відчуття життя самого, - ось сказав своє. почув інше серце - і знову життя в цвіті, і знову очі - до неба.
радий нашій розмові
Переплелось в любові і минуле... і теперішнє... і майбутнє... Душевно та повчально,п.Касьяне!
Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, чарівна-незвідана хімічна сполуко - вожделенна і заманлива, так потрібна самому існуванню кожного теплокровного!
і нехай із тепла почуттів наших завжди розгоряється вогонь любові!
Вічне і не розгадане...
/"Я так боюся таємниць,
та чомусь мушу з ними жити.
Якщо на світі є любов
то я не вмію не любити..."/
Так і живемо іноді самотніми межи людьми.
Супер вірш чи посвята!
Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
коли все сказане вами - істина (а я так і бачу), то лишається ж зовсім мало, ну майже пів кроку до щастя: візьми у життя оту любов, що в серці поселилась - і наділи нею інше чиєсь серце. розбути там почутя - і станьте вдвох щасливими! - здається. так це зрозуміло і просто - . а виходить по-вашому: так і живемо самотніми межи людей...
Читаю "оптом" Ваші твори, що назбиралися за ці кілька днів... такі вони різнопланові, і це добре! А чоловіча лірика кохання - це щось!
Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ой!.... мені перед жінкою зашарітися - то ще у позаминулому столітті вдавалося. а вам змусити - лиш три слова сказати! - "чоловіча лірика кохання"! - я вже всім майже розказав, що мої вибрики пегаса можна чим завгодно вважати,тільки не лірикою, я сам приходжу на такі сайти тільки начитатися, душу "накормити" чимось високодуховним.
а ці забавки у рими - чого варті без таланту, знання мови досконалого, стилістики, теорії віршування, праці нарешті.
(чесне слово, ось пишу - а на пиці така усмішка єхидна: "ну-ну, Касьяне, вже на п"єдесталі в ряду ліриків!..")
Іноді має пройти багато часу, щоб усвідомити - щастя було зовсім поруч, на відстані слова чи вчинку... Ех... Нема в минулого слова "якби"...
Прекрасний вірш, Касьяне, душею писаний, щоб душею читався...
Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
а тк я буває, ЛЮбцю, так і стається: проходить час.а ми у крик: ах, і чому я не бачив?! ой. як же міг не втримати. не прийняти, не зберегти?!.....
і так хочеться ствердити у житті оте "якби"!
Браво, Касьяне! Чудова терція! Стільки тепла і ніжного смутку
Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
вас можу запідозрити у чому завгодно, тільки не в знущанні над чоовічим серцем: у вас живе Жінка, справжня і мудра, чуттєва і чуйна, з добром і повагою, розсудлива і експресивна, милосердна і справедлива. яких чеснот я ще не назвав? - бо ви кажете своє "браво", а мені серце заходиться не в такт, з ритму вибивається: а що, коли й справді так?!......
дякую щиро, але ж то просто думки вголос, думки трохи втомленого чоловіка...
Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
да, этим и время, и судьба со мною щедро делились, Наталия. хотя... - абывает, чтобы жил - и без грусти человекбыл в сердце не носил?..
спасибо вам за понимание!
Який же Ви ніжний лірик, Касьяне! Як же прекрасно співали святе почуття!
Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ось був би я таким - точно знаю: не народилися б у мені всі слова оці, цей вірш.
і ні смутків, ні печалей: взяв би за руку те щастя, що поряд було, за мною тінню ходило - і мав би щастя, хоч на сім тих літ!..