Дощі й дощі... Настирні! Серед літа....
Уперто ллють, мов жовтню навздогін.
...А я тону в тобі!... І очі світлом
фарбують світ у сонячний трамплін,
з якого знов шугну вниз головою....
Без страху! З оберемком наших снів..
В нестримно-ніжний день, смачний любов"ю,
де й дощ не дощ - солодкий теплий спів....
І хоч за нами холод-вечір стежить
й на плечі трусить заздро мокру вись, -
ми завтра ліки знайдем на той нежить....
А поки-що, востаннє, розженись!
Й давай, ще раз, стрибнем у вир з тобою,
в руках стиснувши, наче амулет
світлину ту стару, де ми обоє:
душа і тіло.... Муза і Поет....
ось так і зізнавайся, чемна та пустотлива водночас дівчинко, грайлива до безмежжя та закохана: не сама і до трампліну бігаєш, не сама і слова у рядочки вкладаєш: заманила натхненників в дім свій - Його та Музу, і в цій компанії - таке витворяєте, весь портал запалюєте бажаннями та всякі дощові мрії будите!
кохайтеся, і у слові - он воно як починає служити тобі, і в любові жити і творити - вірші твої прокладають стежку до найвищих вершин!
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ох, які ж слова! Бентежите мене, друже Касьяне
...думала стримуватись, але за таку щирість, з якою віру і впевненість мені повертаєте, таки не буду - ловіть: цілую вас у щічку і від душі обіймаю, ...по дружньому
Гм...все про дощ - моє!!!! Дякую серденько, що думаєш про мене і пишеш такі вірші! гарнезно...
P.s.я тут трошки з нахабніла, але в тебе можна, ти ж дозволиш, присвоіти мені твоє?! красивезно Марянко!!!!
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Моя подруженька-сонечко Звісно це для тебе Бери на здоров"я...тільки дивись не промокни, бо ті дощі такі неслухняні і вередливі! Писала про теплий і ніжний та хто знає яким він до вечора стане
Обіймаю тебе, Наталі
ох, і поетечні дощі на Вас ллють, Мар'яночко!!!
(ми завтра лікИ знайдемо на нежить або ми завтра лікИ знайдем на той нежить)
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Іриночко, вдячна щиро за підказку! Завдяки вам віршик став більш пристойний і допрацьований (...може ще одному моєму суворому вчителю сподобається )
І вам натхненням щедрого, не залежного від погоди, люба
Фіно! Не можна так гарно писати - мене од заздорощів гикавка напала. Дуже неперевершений твір. Дякую за насолоду від його читання.
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Та що ви, Неєчко люба! лестите мені Я ж вчусь у вас, у книжок, у інших умільців цього клубу і виходить щось путнє раз-на-десять... Та й коли виходить не моя заслуга - наука подіяла нарешті, або Муза на мить чемна стала
Вам дякую, що ви є, що підказуєте, направляєте, читаєте з таким теплом!