Вітре швидкий і буйний!
Як же ти шепчеш чуйно...
Чешеш шовкові коси,
травам збиваєш роси.
В твої обійми лину!
...Хоч мить - і вже покинув...
Знаю, що ти зрадливий,
спів же такий звабливий...
Вітре ти мій, вітрище.
Хочу до тебе ближче!
...Я твій цілунок зловлю,
хоч й не дала ще згоду.
Дам я тобі долоньку -
душу вкрадеш легеньку!
Й стрімко піднімеш вгору....
Звієш мою всю вроду.
Вітре ж мій, вітре тихий...
Пестощі твої - лихо!
Бо як черпне раз волі -
скрутно так серцю долі......
Намугикала уже під ніс! Гарно! Тепер точно цей спокусник і в наші краї забереться!
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
....то я вийшла вчора клубніку збирати... а він бешкетник - шарп-дмух - і розвіяв волосся, зірвав капелюха, заплутав плаття...Ух! Ледь жива додому вернулась ....Так що обережно з тим вітриськом, Роєчко (хоч співає гарно... )
Ой, Фін, пора чоловікові кляузу писати)), Завела якогось вітриська і шашні крутиш...гарненький віршик, який йде від серця... 5
Вільний, крилатим птахом
Сам вибираєш шлях
Не бути тобі монахом
Ти прояви відвагу
Поклич на побачення сваху
Звабивши квіти в полях))
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Миколцю, то не я - то все моя ЛГ шаліє від літа... (як же класно, що завжди вона під рукою - є на кого стрілки перевести )
Дякую за гарненького віршика