Так закохатись враз!
Лиш за хвилину...
Буває і така любов-іскра́,
що душу збурить стрімко,
безпричинно!
Й свідомість ошелешено пуста
відімкне розум,
осягнувши марність
броні́ всіх логік!
....Лиш зачеплять очі -
й той погляд спопелить
опі́рну здатність
і тіла, й слів............
Притихне голос ночі,
окутавши дбайливо в тишу спалах,
що вмить осяяв безпроглядність смутку
й розцвів
букетом мрій, ілюзій спраглих,
надій на ласку....
...........Мимовільно руку
торкнув в маневрі плину суєти -
і пульс ожив!
Й забилось дико серце!
І розтеклась ця мить
у вічність................Ти
мене, Любове,
випий всю до решти!
.....Оброк немалый нам назначила Любовь........Коль в сердце ты пустить ее согласен. Знай... Если ложь отравит вашу кровь. В Ее несчастье...Будешь Сам несчастен.....
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...тож впийся радістю цієї миті...якщо її вже зважився впустити... і вірний серцем будь тій пристрасті до дна... примарна хай не рве думки вина... бо якщо чесний будеш ти з собою.... то щастям втішишся й любов"ю....
ЛишЕ один погляд, і серце завмерло
Неначе у нього вкололи наркоз.
Безвідворотністю душу роздерло
В маленькі шматочки, й по шкірі мороз.
Один лише погляд... А що буде далі ?!!!
Чи я готовий змінити життя?...
Як ангелу наче крило відірвали...
Один лише погляд... і сум ,каяття.
Це ,колись,про кохання з першого погляду написалось...Тільки з сумним закінченням...
У Вас набагато красивіше
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ой, що ви - у мене просто з іншого погляду
Мені так приємно, що мій віршик перегукнувся з вашими рядками! Щиро дякую вам, Анатолію (ви дозволите? ) за таку щедру окрасу моєї спроби.
Завжди вам рада
не знав би серця жіночого та глибин розбурханої душі - повірив би заключному пориву пристрасті!! але.. - не сьогодні: отой океан ненаситності, невтоленності плоті, голоду її вже зранку захоче соєї чкастки знов - і "ніякої "решти" вчора!" ....
ой, знаю!..
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Будь-що-буде!....головне, що зловлена мить щира, наповнена усвідомленою присутністю (вірніше без набридливих логік і розмірковувань), всепоглинаюча і жива....Таких насправді мало! Здебільшого все - інертні, ліниві, лише краєчком мене зачеплені....
Дякую, що не сторонитесь і заглядаєте! Мені приємно вас бачити
Й свідомість ошелешено пуста відімкне розум, осягнувши марність броні́ всіх логік!
...Так... і логіка відмовляється працювати, і розум... Зате...Класно тоді
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
підозрюю, вам знайоме це відчуття
часом таке повне відключення і віддача хвилинній насолоді - просто до життя вертають (якщо є після таких пристрастей чому вертатись )
Рада вам
Та чи то любов?
Хоча виклалдені рядки щирі та пристрасні
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...то миттєве захоплення, пристрасть...Але в той момент почуття так зашкалюють, що готовий назвати чим завгодно - все буде мало, щоб визначити (...це на ранок вже розумієш, що то за мара була )
Ти, моя люба, зрозуміла все правильно
дико- закоханий вірш....
Красиві і ніжні рядки Марянко, притримай у себе Музу-любов, ви ж з нею на одному диханні.... щось посеред літа весною запахло!!!!
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ой, Наталочко, якби ж я знала як! Та, може, якби весь час була коло мене та Муза, то втратила б свій чар, почала виявляти характер...а так - прийшла-потішила-й зникла... Таємнича і невловима... Тут є своя привабливість!