Хочеться вийняти серце
й кинути криком в дих -
вдрузки розбити нарешті
вічне оте: "..так звик.."
Зручно ось так ступати...
Вдумливо йти у крок....
Сиплеться в нас між пальців
сивий із днів пісок.....
Чуєш! Вже не встигаєм -
план твій докладний, звіт!
....Може, хоч раз, від правил
ступимо і - на зліт?!.....
- Як же? Без крил?!... Це смішно.
Ві́зьму я напрокат
(фірма - оплачено!), звісно,
їжджений самокат.
Й ми так розмірено, тихо
аж до зірок...
Ну все!
Мрія шугнула мимо
в небо, трусну́вши дощем.
Годі! Несила... Маєш:
спокій - в поли́цях твій...
В хмарку вчеплюся... Знаєш,
я ВСЕ Ж лечу!!! .... й без крил....
Ти все ж летиш...ну звісно, сидячи на мені;
Я ж-бо Дракон і завше порсаюсь у вогні.
Втім, осідлати зуміла, переборовши всяк щем;
Захомутала!..чим же?..якнайсмачнішим борщем!
Дракона чим приборкати? Борщем!
Він той же чоловік й голодний щем
Протяжним гуркотом турбує бідолаху...
Хоч дів кради, чи вирушай на плаху!
...А я ж його - борщем та пампушками,
Щоб лиш сопів вогняними ротами))
Хоч не раз прийдеться цілувати нам землю...але при цьому завжди вставатимемо на рівні ноги не здаваючись, знову пробуватимемо і пробуватимемо, допоки не навчимось, як птахи вільно і плавно, поміж хмар!!! і тобі я дуже дякую, за душевно-сердечне товариство!!!!
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, товариство продовжується! Що це ми роздякувались, як перед прощанням? Ще встигнемо! А поки що - вперед за пташками
Сьогодні день крилато-безкрилих та щей хвостатих віршів....і я всі іх позбирала... люблю щось таке!!!!спробую політати...Та я теж Фінко без крил, злітатиму так що попрактикуємось разом щоб не так обідно було, коли при перших спробах розцілуємо землю носом Гарнюще!!!!!і тільки мені там посміхатись на всі 32 з половиною
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
О, землю носом прийдеться цілувати і то не раз! Та з другом щирим, нічого не страшно, тож гайда, мила моя І дякую тобі, люба, за приємну компанію
Так гарно написали, так щиро. Аж дух забило од тексту й почуттів, Фіночко. І... "полка" - хай йому грець, мені здається, що то злегка російськомовне. Полиця - ні? Гарного дня, ластівко. Можна я Вас так буду кликати? Бо у Ваших текстах безмір простору, який може підкорити лишень вільнолюбна птаха.
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ну, все зашарілась по вуха ...цей віршисько такий собі, просто емоцію мусила кудись вихлюпнути, й навіть не редагувала прискіпливо, знаю там корявенько так - і полка та - геть не наша (дякую вам!), і ритм і все решту.. Ні, правда - незаслужені овації!..
За день гарний - вдячна - і вам такого ж, привітного і доброго, як ви до мене, Неєчко! (приємно так - ластівка, та вони ласкаві, працьовиті пташки - я ж така лише зрідка ...)
коли душа відчула раз оту звабу польоту, коли вона прагне його і пам/ять про нього в собі носить, ти маєш літіти з нею, якщо поряд і є частинкою її, або вона ось так підніметься і - ти її, легку і навіть безкрилу, втратиш, коли не вмієш і не хочеш відірватися від землі сам!
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ох, Касьянчику, мій милий друже - часом і вмієш, і пам"ятаєш, і хочеш - та не пускають...Ви ж знаєте - всі ті умовності, межі, правила нами ж створені....
...Та все можливе!