(на фото: А́ршиця — хребет у Ґорґанах (Українські Карпати), в межах Рожнятівського та Долинського районів Івано-Франківській області.)
Нарешті, в гори! (напрям рвавсь, мов птах)
Збирати спрагло по краплині втому,
щоб гріти душу довго нею вдома....
Похід! Похід! - стрибало серце в такт.
Туди чимдуж, де неба чистота
й нанизує проміння сонця вітер
на синю даль, втікаючи від світу....
Де цно́ту хмар цілує висота.
До змін липкої сірості рутин,
стандартів, ліні на тремтіння крил!
Напруження! І спраглу свіжість сил!...
...До раю не-спла-но-ва-них годин...
Роса холодна, дрижаки і мухи (комарі насправді, та вони в риму не пасують)))
І шишка - в бік, і втома - до кісток.
Болючі всі найменші тілом рухи..
Ох, де ж той, де до хатоньки місток?!!
Натхненна краса рідних Карпат не може не зачаровувати! Як я Вас розумію! Сьогодні була біля сіна (якраз пора сінокосів) і теж милувалася красою рідних гір!
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, гори - це щось особливе!
Дякую вам за таку окрасу мого віршика, дуже приємно, що знайшли час заглянути!
Рада вам
Гористо написано...свіжо і прикольно....треба палатку шукати і в гори!!!! дякую за класну прогулянку, віршем!!!!
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Завжди будь ласка, подруженько!
Якщо за палаткою діло, не питання - в мене їх аж три! Приєднуйся, я вже тут компашку назбирала! Лишилось знайти колєгу, що вміє вогонь розводити, а то доведеться на сухпайку..
і я хочу до того Раю... надзвичайно гарно, Фіно! а фото чарує, собливо ота ялинка (чи смерека?), що відбилася від гурту й застигла на стежці...
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Смерека... На верхах ще ростуть карликові смерічки (забула як по-науковому звучить..) якось ми вирішили притягнути і посадити вдома... В них виявляється так коріння! Напевно, як у дуба - міцнюще і далеко в глибину! Хоч на поверхні росте найвище мені в коліно... Добре що в нас нічого не вийшло - їх місце там на висоті