(фото автора)
От взяти б і податись світ за очі!
..Незвіданих багато так доріг...
І крок горить вже випробувать їх
й смак нових вражень відчуття лоскоче.
Манить уяву краєвидів змінність!
Незнаністю хвилює горизонт...
Вгадати погляд хоче поворот,
а спрага "бути" поверта сміливість.
Чийсь розтривожить іскоркою усміх
й тепло грайливе із чужих очей...
Нахабний дотик сонця до плечей..
Цей так бентежить серця жити поспіх!
Гей, зачекай на мене, стрімкість літа:
схоплю ще тільки мрію в тормозок,
(вже там натхнення і пригод ковток),
біжу-лечу знов навперейми світу!
Мила моя та я сліди за собою замела...так що не переймайся...там досить, я ще нарву
Правильно ти і сонечко, одне ціле от і Віршики сонячні!!!
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
та я думаю, що твоя сусідка для того й садила-поливала, щоб ті квіти радість комусь приносили! Можеш їй в дяку нарвати з мого садка .... А діти сонця ми всі, коли настрій добрий, коли ділитись ним готові цьомчик тобі, подруженько!
От нахабне сонце, торкається і торкається....зводить з розуму...Фінко моя мила, от від сусідки квітів накрала, всі тобі моя люба, за чудово літні і теплі вірші
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
я твої букети всюди за собою тягаю - насолоджуюсь ароматом і красуюсь...Що як сусідку твою зустріну
Дякую, люба Наталю! Але то не я - то все те сонце безсоромне - надихає, зігріває і стимулює до радості!
Сонечко, свого хлопця за руку і...до здійснення мрій! якраз найкраща пора для подорожування..гарненький віршик, 5 ... хочеться зірватися і світ за очі))
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ех, якби ж було все так легко....
(хлопець - давно вже став вимогливим чоловіком... За спідницю тримається ще більш забаганистий малюк... І мама з ними залишатись не хоче ) Та я вириваюсь як можу Дякую, Миколко