За що мені одразу стільки щастя?!
Цей місяць... зорі.. тепла літня ніч...
Душа хотіла вирватись, пропасти
з цілунком першим! ...близькість... тиха річ...
розплетена коса... розбитий подих...
забутий вдих... тамовані слова...
І спалах зір, що падають на дотик
упіймана розпачлива туга...
Літаєш, мріє? Обережно.. Досить!
Чи знайдеш ти назад до серця шлях?
Той звабник-вітер у обіймах носить
так солодко....
А хто ж поверне?!... Як?...
отак завжди - намрієш, назітхаєш
щось миле напридумуєш сама....
Спохопишся - одна вже побут раїш.
Нема в коханцях правди, ох нема)
*Раїти - радити, давати раду)
Добрих снів цієї ночі, парубче
я б не наважилася, бо слово з обмеженою сферою вживання, тому й сприймається неоднозначно. та остаточне рішення за Вами
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
у вас, пташечко, дуже чиста, вибрана, красива мова віршів... Мені ще вчитись і вчитись...Тим більше, що моя жива теж далеко не ідеальна Та це все здобувається тільки в процесі. Дякую вам, що знаходите час на пояснення
Ой, відчуваю, у того вітру є конккретне ім’я!
Але хай носить, аби ніколи не впустив!
Так ніжно-чуттєво...
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вітер завжди з іменем - є Північний, Західний, Літній, Грозовий....
Дякую вам за такий теплий комент і за квіти такі чарівні!
Приємно вас бачити, пригощайтесь
Я бачу і тебе літні ночі Фіночко надихають в тебе остатньо віршики такими пристрасними пишуться.... дуже гарно відрито сердечно з ноткою легкої відвертості....читалам з превеликим задоволенням.Ти величезна молодчинка!!!!
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Бо кохання моє нарешті прийшло - Літо!
Дякую тобі сердечно